На Міжнародний день дарування книг родина Карплюків зробила «щедрий» подарунок Ірпінському ліцею інноваційних технологій – підбірку із 37-ми книжок. Це твори українських та іноземних авторів, які вони начебто радять прочитати кожному ліцеїсту. Новину підхопили «зливні бачки» екс-мера та «головного інвестора» Ірпеня і наближених до нього осіб, щоб розпіарити свого господаря за такий «нечуваний» благодійний внесок на розвиток освіти. Просто вражає ницість тіньового очільника міста: робити собі рекламу навіть на такому дріб’язковому подарунку, як декілька десятків книжок, водночас «висмоктуючи» з освітян сотні тисяч на фінансування «придворного телебачення» своєї дружини. Чи узагалі читав він ті твори, які пропонує дітям? Адже їх автори закликають читачів замислитися над питаннями добра і зла, моралі, людської сутності, щоб зробити правильні висновки на життєвому шляху. Бо у гонитві за наживою та владою втрачаються справні людські якості, відбувається деградація особистості – духовна смерть.
37 книжок для ліцею
Ірпінське НВО «Ірпінський ліцей інноваційних технологій – Мала академія наук» – заклад загальної середньої освіти, який є юридичною особою та знаходиться у комунальній власності, засновником якого є Ірпінська міська рада, працює з 2017 року.
На своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук Ірпінський ліцей інноваційних технологій ІЛІТ зазначив, що його учнівське самоврядування ініціювало створення в закладі незвичайної бібліотеки. Якщо раніше ліцеїсти користувалися лише електронними книгами, то тепер хочуть і «живими», тобто паперовими.
І ось 14 лютого, на Міжнародний день дарування книг, до ліцею особисто завітав «відважний» Володимир Карплюк – екс-мер міста та голова Інвестиційної ради Ірпеня. Він передав підбірку з 10 книжок українських та іноземних авторів, які радить прочитати кожному ліцеїсту.
Ще одну підбірку із 27 книг подарував для рідного закладу освіти випускник цього ліцею – син «тіньового мера» Ірпеня – Максим Карплюк, який після навчання в ІЛІТ учиться на факультеті електронної інженерії у Манчестерському університеті.
Новину підхопили «зливні бачки» Карплюка-старшого і наближених до нього осіб, щоб розпіарити свого господаря за такий «нечуваний» благодійний внесок на розвиток ірпінської освіти.
«Вовк у овечій шкірі»
Начебто нема нічого дивного в тому, що «меценат» зробив такий благородний крок заради того, щоб діти набували нових знань. Але у Приірпінні та за його межами чудово знають, ким є насправді Карплюк – особа, за якою тягнеться довгий кримінальний шлейф. Проте цьому «вовку в овечій шкірі» вдається вправно уникати відповідальності за свої діяння.
На власній сторінці у Фейсбуці він ділиться враженнями від зустрічі з ліцеїстами, розповідає, що «Ірпінь – столиця української літератури: тут вручається найбільша в Україні за розміром фінансування Літературна премія Ірпеня, відкрито Парк письменників, Площу Творчого Духу, пам’ятник Автору, дерев’яну скульптуру Читача, книжковий мурал, проходять презентації книг та видають книги творів про Ірпінь».
Та варто нагадати, що на облаштування тих же парку, площі, встановлення скульптур витрачено десятки мільйонів гривень з міського бюджету. Це – красива обгортка міста заради приваблення покупців нового житла, яке шаленими темпами будує він сам та його «прораби» з близького оточення. Для цього нищать неповторну ірпінську природу – ліси, заплави. Численні висотні «шпаківні-новобудови» загострюють соціальні проблеми Ірпеня – збільшення кількості населення, нестача місць у школах і садочках, відсутність роботи, автомобільні «корки», загазованість повітря, обмежені обсяги водопостачанні у майбутньому, якість самої води тощо.
Кошти на піарний рупор
Вражає ницість тіньового очільника міста: робити собі рекламу навіть на такому дріб’язковому подарунку, як декілька десятків книжок, водночас «висмоктуючи» з освітян сотні тисяч на фінансування «придворного телебачення» своєї дружини – Лариси Карплюк. Воно має назву ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «АЙТІВІ».
Ми вже писали, що його «журналісти» вихваляють нечувані здобутки «новообличчівської» команди на чолі з Карплюком. Як піарний рупор місцевої влади, вони не зважають на норми журналістської етики та об’єктивність. Цинізм полягає в тому, що ці спритники за рекламу своїх діянь не бажають платити з власної кишені, а витягають мільйонні кошти із міського бюджету та комунальних структур. Такий собі багатофункціональний механізм – і себе піарити, і гроші виводити, і невгодних брудом обливати, і працівників утримувати. Ця схема стара як світ і дуже примітивна, але в нашому місті вона проходить безкарно.
«АЙТІВІ» є постійним і незмінним переможцем усіх тендерів виконкому ІМР та комунальних підприємств на кругленькі суми. Це добряче спустошує бюджет місцевої громади. У цій «інформаційній» пастці опинилися й освітяни. Так, на офіційний запит нам повідомили, що між управлінням освіти і науки Ірпінської міської ради та ТОВ «ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО «АЙТІВІ» у період із 1.01.2019 по 1.02.2023 було укладено 4 договори з надання інформаційних послуг щодо висвітлення діяльності освітніх закладів та установ. Пишуть, що переможцем «конкурентних процедур» стало згадане товариство, бо було «єдиним суб’єктом господарської діяльності, що виявило бажання та надало свою пропозицію на участь у конкурентних процедурах».
Отже, договір №15/02 від 15.02.2021 – 49800 грн (в т.ч. ПДВ 8300 грн), договір №04/06-2021 від 04.06.2021 – 49800 грн (в т.ч. ПДВ 8300 грн), договір №10/08-2021 від 10.08.2021 – 99600 грн (в т.ч. ПДВ 16600 грн), договір №16/02-2022 від 16.02.2022 – 198000 грн (в т.ч. ПДВ 33000 грн). Загальна сума сягає 397200 грн.
З актів наданих послуг бачимо, що два сюжети обходилися освітянам приблизно у 16600 грн, а три – у 25000 грн. До переліку робіт входили відеозйомка, підготовка та редагування текстового матеріалу, відеомонтаж, обробка, начитка, розміщення на сайті, Ютуб-каналі, інших ресурсах, спочатку брали гроші й за транспортні витрати.
Якби управління освіти і науки не виділяло майже 400000 грн на «АЙТІВІ», а саме на школярів, то можна було б купити 800-2000 книг (якщо у середньому одна коштує, приміром, 200-500 грн). Натомість викинули гроші на сумнівний інформаційний супровід, що призвело до безпідставних витрат.
Вивчав твори за купюрами
Напрошується запитання: чи узагалі читав Карплюк-старший ті твори, які пропонує дітям? Адже їх автори закликають читачів замислитися над питаннями добра і зла, моралі, людської сутності, щоб зробити правильні висновки на життєвому шляху. Багато хто пам’ятає, як свого часу тодішній мер Карплюк любив у незаангажованих журналістів чи активістів запитувати, коли народився чи помер хтось із класиків нашої літератури, на кшталт Шевченка або Лесі Українки. І якщо людина не знала, то він намагався зганьбити, мовляв, який ти патріот, якщо не знаєш таких простих речей. Звісно, про самі твори мова не йшла. А потім звернули увагу, що роки народження та смерті вказано на гривневих купюрах…
На світлинах, які Карплюк виставив після зустрічі із ліцеїстами, бачимо твори зарубіжних та українських митців. Наприклад, роман американського письменника Теодора Драйзера «Фінансист». Критики визначають його головного героя як людину з нульовою мораллю, яка заради збагачення готова піти на шахрайські фінансові махінації. Загалом, автор розмірковував, що гроші – це божество, фанатичне служіння якому перетворює нас на раба, готового як на геройство, так і підлість. Це не мета, не нагорода, не трофей, а власне гонитва, засіб досягнення успіху, джерело влади над іншим і величезна спокуса.
Роман-антиутопія англійського майстра слова Джорджа Орвелла «1984» показує тоталітарний режим, який хоче панувати вічно. Таке відбувається й у нашому місті, де владу свого часу захопили Карплюк і «Нові обличчя». Сьогодні «тіньовий мер» смикає за ниточки, визначаючи дії його поплічників у посадових кріслах. А мета одна – якнайбільше вичавити ресурсів з нашого регіону. І зараз його маріонетки в адмінбудівлі виконкому створюють «режимний об’єкт», де самі визначатимуть внутрішні порядки.
https://pravoborets.info/other/irpinski-chinovniki-gotuyut-gromadu-do-stojla
Влада затьмарює розум
В алегоричному романі іншого англійського письменника – Вільяма Ґолдінґа – «Володар мух» розповідається, як відчуття власної значущості та влади затьмарює відчуття реальності. І як тут не згадати ту свинячу голову, з якою деякі жителі нашого регіону ходили «в гості» до місцевих активістів, які є опонентами чинної влади.
Бачимо на фото й книги українських письменників. У повісті Ольги Кобилянської «Земля» однією із проблем окреслено владу власності над людиною, яка заради матеріальних благ готова піти на злочин. Ось вони, заплавні ірпінські землі, які спритники забудовують заради шалених прибутків.
Саме прізвище Василя Стуса резонує до гніту, який несе тоталітарна система. І згадується, як і Карплюк, і Маркушин свого часу затикали рота опозиційним депутатам чи активістам на сесіях та інших заходах…
Тому не варто наслідувати Карплюка, який явно «вивчав» літературні твори за грошовими купюрами. Адже у гонитві за наживою та владою втрачаються справні людські якості, відбувається деградація особистості. А це – духовна смерть і вседозволеність.
